Хвороба поширена повсюди, де вирощують озимий ріпак. Проявляється весною, після танення снігу, у більшості випадків осередками на перезволожених ділянках, де рослини тривалий час знаходилися під сніговою або дощовою водою.
На пожовклому листі ріпаку, які лежать на поверхні ґрунту, з'являється білий, рожевий або брудно-білий повстяно-подібний наліт. Тоненькі гіфи грибниці у вигляді тяжів пронизують тканину листка і входять у глибину ґрунту. Уражені листки немовби приклеєні до поверхні ґрунту. Пізніше наліт виявляється навколо кореневої шийки здорових рослин, а також біля основи черешків розеткових листків і в прилеглому до них ґрунті цілими гніздами. На поверхні нальоту згодом формуються багаточисельні світло- і темно-коричневі дрібні склероції, розміром 0,5-4,0х 0,3-3,0 мм. Рослини поступово жовтіють, в'януть і стають бурими.
Базидіальні гриби зберігаються в ґрунті у вигляді склероціїв. Життєздатність у ґрунті зберігають протягом кількох років. Восени за умов високої вологості ґрунту й повітря при температурі 2-18°С склероції грибів проростають, формуючи грибницю з базидіями і базидіоспорами. Джерелом інфекції є перитеції і грибниця патогена в грунті. Розвитку снігової плісені сприяють випадання снігу восени на не промерзлий грунт і тривале його знаходження на рослинах ріпаку, часті відлиги взимку, надмірне зволоження грунту та знаходження рослин весною під талою водою на низинних ділянках поля.