Склероспороз виявляється протягом майже усієї вегетації рослин. Листки товщають, скручуються і на них з’являється ясно-сірий наліт. Пізніше в місцях стовщення тканини розриваються, і з них висипається темно-коричнева маса спор, що нагадує сажкові.

Біологія збудника

Збудник хвороби - нижчий гриб Sclerospora gra-minicola Schroeter. Він має эндофітну грибницю, а з нижньої сторони листа утворить у виді сіруватого нальоту безстатеве спороношені - зооспорангієносці з зооспорангіями. Зооспорангієносці сіруваті, розташовані по одному або невеликим пучкам, короткі, стовщені, з розгалуженнями, на яких формуються зооспорангії. При проростанні в крапельках води з зооспорангія виходить від 1 до 4 безбарвних двужгутикових зооспор. Через якийсь час вони втрачають жгутик і інфекційної гіфою впроваджуються в тканині рослин. Усередині уражених тканин гриб утворить велика кількість ооспор, що після розриву эпидермиса висипаються у виді темно-коричневої пилоподібної маси. Ооспори кулясті, 30-45 мкм у діаметрі, зі стовщеною темно-коричневою оболонкою.

Розвиток хвороби

Хворобою уражаються багато культурних і дикоростучих злаків, з яких збудник попадає на просо. Зберігається він на рослинних залишках у виді ооспор. Останні, проростаючи навесні, утворять зооспорангії, з якого виходять зооспори, що викликають первинне зараження рослин. Патоген може розповсюджуватись І з насінням у вигляді зооспор, які бувають як домішка. Крім проса, хвороба уражає могар і інші рослини роду Setaria. Шкідливість склероспороза виявляється в передчасному відмиранні листя, що приводить до недобору врожаю зерна. Зазвичай недобір врожаю становить не більше 5%.

Заходи захисту

Дотримання сівозмін, використання здорового посівного матеріалу, ретельна боротьба з бур’янами, прибирання рослинних решток наприкінці вегетаційного періоду, якісний обробіток грунту, сівба в оптимальні строки. Стійких до склероспорозу сортів проса немає.

Склероспороз (просо) (Склероспороз)

Пошук