Хвороба викликає почорніння коренів, підземного міжвузля і основи стебла. На першому, а при сильному ураженні і на наступних міжвузлях утворюються довгасті овальні плями з розпливчастою бурою або рожевою облямівкою. Усередині цих плям часто утворюється темна строма і тоді вони дещо нагадують 'око' (очкова плямистість). Ураження може з’являтися і на листкових піхвах. При сильному ураженні, коли плями оперізують стебло до половини і більше, воно ламається. Це викликає безладний характер вилягання рослин на відміну від вилягання в один бік під дією сильного дощу чи вітру.Розповсюджена в західних і центральних районах України.

Біологія збудника

Збудник при достатній вологості утворює конідіальне спороношення. Конідієносці — у вигляді бічних гілочок, безбарвні, короткі, циліндричні, мають 1-3 клітини. Конідії безбарвні, голкоподібні, у верхній частині часто зігнуті, з 4-8 перетинками, здебільшого 50-70 мкм довжиною та товщиною біля основи 2-4 мкм, у верхній частині — 1,0-1,5 мкм. Вторинні конідії утворюються при проростанні, схожі на первинні, але мають циліндричну форму. Оптимальна температура для розвитку гриба — 5-9°С, проте він легко витримує десятиградусний мороз. У грунті на уражених рештках зберігає життєздатність близько 18 міс.

Розвиток хвороби

Зараження посівів відбувається ранньої весною під час фази виходу рослин у трубку. Оптимальна температура для зараження близько +9°С. На озимій пшениці збудник особливо інтенсивно розвивається у холодну дощову осінь, теплу, з відлигами зиму і холодну з великою кількістю хмарних днів весну.

Шкідливість

Викликає крихкість стебел і хаотичне їх вилягання. Недобір урожаю від захворювання може досягати 30% і більше. Стійких до хвороби сортів немає.

Джерела інфекції

Рослинні рештки, на яких гриб може зберігати патогенність до трьох з половиною років у формі міцелія.

Заходи захисту

Церкоспорельоз (пшениця, ячмінь, жито) (Церкоспореллез)

Пошук