Хвороба зустрічається майже в усіх зонах, де вирощують соняшник. Розвитку хвороби сприяють підвищена вологість і понижена температура повітря в період проростання насіння і побуріння кошиків.

Шкідливість

Проявляється в зрідженості посівів через загибель уражених рослин, зниженні врожаю на 5-25 %, погіршенні посівних якостей та товарних властивостей насіння (різко знижується схожість насіння, вміст олії знижується на 10 %, кислотне число олії зростає в 10-100 разів, що робить її непридатною для вживання в їжу).

Ознаки ураження

За сприятливих для збудника умов біла гниль уражує рослини соняшника в будь-якій фазі їх розвитку - від сходів до повної стиглості, але частіше проявляється на рослинах в фази цвітіння-достигання. Симптоми прояву хвороби на вегетативних органах залежать від періоду зараження і фази розвитку рослин. Прояв білої гнилі на прикореневій частині стебла відбувається при ураженні коріння ґрунтовою та насіннєвою інфекцією в умовах підвищеної вологості в першій половині вегетації соняшника. При ураженні рослин у фазі сходів проростки в'януть, загнивають і згодом засихають. У фазі 4-6 пар справжніх листків стебло уражених рослин стає бурим знизу доверху з наступним відмиранням тканини та усиханням листків. У період бутонізації-достигання на прикореневій частині стебла уражених рослин проявляються плями буруватого кольору, мокрі на дотик. У вологу погоду на плямах з'являється білий повстяний наліт міцелію гриба, листя при цьому зав'ядають і вся рослина засихає. Пізніше уражена тканина стебла трухне, і в ній утворюються чорні, щільної консистенції і різні за формою утворення - склероції патогена. Проявлення білої гнилі на стеблі спостерігається при переносі міцелію (комахами, птахами та вітром) від хворої рослини на стебла здорових рослин. Симптоми хвороби відмічаються в середній частині стебла у вигляді бурих мокріючих плям з білим нальотом міцелію гриба при підвищеній вологості, а за посушливих умов на уражених стеблах з'являються безбарвні плями, що розміщуються концентричними колами. Листя, розташоване вище ураженої частини, в'яне та засихає. Згодом поверхневий шар стебла руйнується і оголюються провідні пучки, стебло розщеплюється на поздовжні смуги, розм'якшується та легко надламується, всередині стебла утворюються склероції. Вся рослина відмирає і всихає. Прояв білої гнилі на кошиках відбувається частіше в кінці цвітіння або у фазі пожовтіння кошиків. На їх тильному боці з'являються блідо-коричневі плями, тканина стає мокрою і легко продавлюється. При достиганні уражений кошик розтріскується, у місцях плям формується білий повстяний наліт міцелію гриба, який заповнює простір між сім'янками. Насіння всередині темніє і стає гірким на смак.

Джерела інфекції

Збудник зимує у вигляді склероціїв у ґрунті, де може зберігати свою життєздатність протягом 1-3 роки (максимально 6-8). Джерела збудника хвороби – ґрунт і рослинні рештки.

Розвиток хвороби

Навесні на склероціях, які знаходяться на поверхні ґрунту формуються лійкоподібні плодові тіла (апотеції, з яких вітром та комахами розносяться аскоспори (джерело первинного інфікування молодих рослин). Склероції, які знаходяться в ґрунті глибше 3 см, частково проростають міцелієм. Протягом вегетації патоген розповсюджується шматочками міцелію, що уражують рослини за умов підвищеної вологості і температури в межах +18...+26°С. Від початку зараження до проявлення хвороби проходить 7-10 днів. Поширенню хвороби сприяють: підвищена вологість, скорочення періоду ротації соняшника в сівозміні (менше 8 років), порушення агротехнічних правил обробітку ґрунту, посів неочищеним від склероціїв та непротруєним насінням.

Заходи захисту

Біла гниль (соняшник) (Белая гниль)

Пошук