Рідкі комплексні добрива (РКД)

Рідкі комплексні добрива (РДК) — це мінеральні добрива, до складу яких входять азот (10%) і фосфор (34%). При необхідності їх доповнюють мікроелементами, біостимуляторами, гербіцидами. Рідкі комплексні добрива є однією з перспективних форм мінеральних добрив. Для їх виробництва використовують безводний аміак, розчини сечовини, аміачної селітри, суперфосфат, твердий поліфосфат амонію, ортофосфорну (54% Р2О5) і суперфосфорну (70-80% Р2О5) кислоти. 

Найбільш поширені марки РКД з таким співвідношенням поживних елементів N:P2О5:K2О: 9:9:9; 7:14:1; 6:18:6; 15:15:15; 10:30:10; 9:27:13.

РДК отримують гарячим і холодним змішуванням. При гарячому змішуванні утворюються основні (базисні) розчини високої концентрації. При використанні термічної фосфорної кислоти отримують рідкі добрива складу 8:24:0, на основі поліфосфорних кислот − 10:34:0; 11:37:0; 12:40:0.

Способом холодного змішування готують добрива з різним співвідношенням діючих речовин, добавляючи до базового розчину карбамід, нітрат амонію, хлорид калію та інші. 

Вносять їх розбризкуванням на поверхню грунту з наступним загортанням у грунт боронами чи культиваторами. Властивості добрив дають можливість повністю механізувати навантаження-розвантаження та внесення. 

Основними перевагами рідких комплексних добрив є: 

• нейтральна кислотність – рН 5–7,7 (дає змогу використовувати на всіх типах ґрунтів); 
• за необхідності до їх складу можуть вводитися інші компоненти (мікроелементи, регулятори росту, пестициди); 
• відсутність домішок і баласту; 
• повністю механізований спосіб транспортування і внесення у ґрунт; 
• рівномірний розподіл по поверхні; 
• повна доступність для рослин; 
• скорочення втрат при транспортуванні, зберіганні і внесенні (для РКД цей показник не перевищує 1 %, тоді як для гранульованих може становити 10–15 %); 
• висока економічна ефективність: дає можливість знизити витрати на придбання мінеральних добрив для проведення польових робіт на 20 %, а також вартість самих робіт – на 15–20 %

Недоліки РКД: можливість кристалізації розчинів і випадання осаду при зберіганні при високій (більше +28°С) і низькій (-18°С) температурі.