Напівпаразитизм

Напівпаразитизм — явища, при яких напівпаразити–рослини, що поселяються на інших рослинах, на яких частково живляться і самостійно виробляють поживні речовини, необхідні для їхнього розвитку.

Бур’яни-напівпаразити мають зелені листки, що не втратили здатності до фотосинтезу, але мінеральні солі і воду отримують з рослин на яких паразитують, присмоктуючись до їхніх коренів (дзвінець безкрилий, кравник пізній, очанка) або надземних органів (омела, всі види стриги). Вони бувають стеблові (омела) і кореневі (дзвінець великий).

Серед стеблових напівпаразитів найбільш широко зустрічаються види омели (Viscum spp.). Кущики якої з жорсткими темно-зеленим листям на розгалужених стеблинках добре помітні, особливо в безлистий період, в кронах листяних дерев. Зелене листя і гілки омели здатні до фотосинтезу, але замість коренів у підставі кісткової омели утворюються присоски - гаустории, впроваджені в сучки дерева і висмоктують з нього розчини мінеральних речовин. Насіння омели формуються в білих або жовтуватих ягодах, які охоче поїдають дрозди, омелюхи та інші птахи. Дрозд деряба навіть отримав видову назву viscivorus, тобто пожирач омели. Насіння омели покриті клейким желеподібним речовиною і тому прилипають до поверхні дзьоба. Намагаючись позбутися від них, птиці очищають дзьоб про гілочки, пошкоджуючи при цьому їх шкірку, так що приклеїлися до гілочок насіння дають паростки, які проникають в готові ранки на дереві. Отже, птахи не тільки поширюють насіння омели, а й сприяють зараженню.

Серед кореневих підлозі паразитів багато широко поширених на луках і пасовищах видів рослин - погремок, марьянник 'Іван-да-Мар'я' і ін. Їх насіння проростає в грунті, стеблинка виноситься на поверхню і утворює нормальний втечу з листям і квітками, а корінець впроваджується в корінь зростаючого поруч рослини. Отже, як і омела, кореневі напівпаразити споживають з рослини-господаря тільки воду і мінеральні речовини. Однак вони часто значно послаблюють рослини і завдають шкоди кормовиробництва і пасовищного скотарства.