Набухання ґрунту

Набухання ґрунту — здатність ґрунту збільшуватись в об’ємі при зволоженні.

Цей процес пов’язаний з формуванням зв’язаної води в ґрунті. Набухання є багатофакторним процесом і обумовлено дією адсорбційних, осмотичних і капілярних сил, які впливають на окремі структурні елементи ґрунту.

Воно залежить від мінералогічного складу та дисперсності колоїдів і обмінних катіонів. Найвища здатність до набухання встановлена у ґрунтів, багатих на монтморилоніт та вермикуліт, найменша – у збагачених каолінітом. Сильно набухають ґрунти, насичені натрієм. Набухання виражають в об'ємних % по відношенню до вихідного об'єму. 

Відносна деформація набухання або ступінь набухання (е, м -) – дорівнює відношенню абсолютної деформації зразка, вільно набряклого в умовах неможливості бокового розширення (АЛ), до первісної висоті зразка з вихідної (природного) вологістю 'v; вимірюється в %

Вологість вільного набухання (v w ) - це кінцева вологість зразка, повністю набряклого без можливості бокового розширення і будь-якого зовнішнього обмеження (без тиску на зразок); вимірюється в%. При набуханні грунту під зовнішнім тиском визначається кінцева вологість набряклого зразка, відповідна певному тиску.

Тиск набухання (p SK ) - це тиск, який грунт надає на зовнішнє обмеження в процесі свого набухання. Чисельно вона дорівнює протіводавленію, при якому e sw = 0; вимірюється в МПа.

Швидкість набухання (r w ) визначається як відношення Ae sw / At і є змінною величиною в процесі набухання. При оцінці Ae xw в частках одиниці швидкість набухання вимірюється нд 1 або хв 4 .

Періодом набухання (/, ') називається час, протягом якого завершується процес набухання зразка грунту і швидкість стає рівною нулю; вимірюється в одиницях часу.

Всі ці показники можуть бути отримані при лабораторних випробуваннях набухають грунтів на приладах А.М. Васильєва, компресійних приладах або в стабілометра.