Липкість ґрунту

Липкість ґрунту — здатність часток ґрунту прилипати у зволоженому стані до поверхні різних предметів (робочих частин ґрунтообробних знарядь), а також склеюватись між собою. Вона впливає на тягове зусилля і якість обробітку ґрунту. Визначається силою, що треба прикласти для відриву металічної пластини від ґрунту, і виражається в Н/см2.

Величина липкості залежить від гранулометричного складу, структури, вологості ґрунту, вмісту гумусу, складу обмінно – поглинутих катіонів. Липкість зростає при збільшенні вмісту глинистих частинок, погіршені структури, а також при насиченні колоїдного комплексу ґрунту обмінним натрієм. Піщані ґрунти не мають липкості. У міру зволоження ґрунту, починаючи від її мінімальних показників, липкість зростає приблизно до 90% повного насичення водою, а потім з появою вільної води починає зменшуватися. 

Високогумусовані ґрунти навіть при підвищеній вологості характеризуються низькою липкістю. З липкістю пов’язана така важлива агрономічна властивість, як фізична стиглість, коли у ґрунті зникає властивість прилипати до знарядь і з’являється здатність кришитися на дрібні грудки. Оптимальна вологість ґрунту для його якісного обробітку має бути на 2-3% меншою за вологість початку прилипання ґрунту до металу. 

Визначається липкість у лабораторних умовах приладом М.А. Качинського, який являє собою видозмінені технічні ваги, ліва чашка яких замінена стрижнем з диском площею 10см2, який є поверхнею прилипання. На праву чашку ставлять стакан (тигель) для піску. В такому стані ваги урівноважують. 

Класифікація ґрунтів за липкістю: 

• найбільш в’язкий > 15 г/см2
• дуже в’язкий – 5-15 г/см2
• середньо в’язкий – 2-4 г/см2
• слабо в’язкий – 0,5-1,5 г/см2
• розсипчастий – 0,1-0,4 г/см2

На основі даних про липкість можна також побудувати графік її залежності від вологості ґрунту та зробити відповідні висновки про оптимальну вологість ґрунту для кращого його обробітку.