Агробіоценоз

Співтовариство рослин, тварин і мікроорганізмів, створене і регулярно підтримуване людиною для отримання сільськогосподарської продукції. Дослідження структури, стійкості і продуктивності агробіоценозах складають самостійний розділ біогеоценології — агробіоценологія.

Агробіоценоз характеризується малою екологічною надійністю (агробіоценоз не здатний самовідновлюватись і саморегулюватись), але досить високою врожайністю (продуктивністю). Основу агробіоценозів становить агрофітоценоз — штучна рослинна спільнота, що створюється на основі агротехнічних заходів (наприклад, посіви та посадки зернових, овочевих, плодових та технічних культур). Рослинний покрив агрофітоценозів зазвичай утворений одним видом (сортом) культурних рослини та відповідними бур'янними видами.

Заміна природного рослинного покриву монокультурою призводить в агробіоценозах до різкої перебудови його зооценозу. Тварини, не здатні харчуватися агроценозними рослинами і переносити умови його культури, зникають, а інші (головним чином комахи-фітофаги) знаходять сприятливі умови, розмножуються (аж до масових спалахів) і можуть пошкоджувати посіви.

Приклад агроценозу - поле пшениці. Його рослинний покрив складається з рослин пшениці з домішкою бур'янів. Тварин менше, ніж в природному середовищі існування, але вони є. Найбільш стійкими в агробоіценозі є мешканці грунту. Для агроценозу характерні такі ж харчові ланцюги, як і для природної екосистеми.

В агроценозі, як і в будь-який природній екосистемі, існують ті ж самі групи організмів - продуценти, консументи і редуценти.