Трубкокрут багатоїдний, або грушевий

Поширення

Трапляється повсюдно. 

Шкідливість

 Пошкоджує виноград, грушу, рідше – сливу, яблуню, горобину, айву, вишню, малину та деякі інші листяні породи.

Морфологічні ознаки

Жук 6-9 мм завдовжки, золотисто-зелений з темно-синім полиском; надкрила вкриті волосками; у самців по боках передньоспинки є шипи, спрямовані вперед. Яйце розміром до 1 мм, овальне, спочатку біле, пізніше жовтувате. Личинка – 6-8 мм, каламутно-біла, без ніг, головний щит коричневий. Лялечка – 5-7 мм, біла, спинний бік вкритий численними волосками.

Біологічні особливості

Зимують статевонезрілі жуки в ґрунті на глибині 5-10 см, невелика частина особин – під рослинними рештками. Виходять у другій декаді квітня і починають додатково живитися бруньками, що розпускаються, пізніше переходять на молоде листя, в якому з верхнього боку вигризають вузькі смуги, не торкаючись нижньої шкірочки. В міру росту листка плівка цих борозенок розривається і листок набуває безформних обрисів. Після парування самка надгризає черешок листка, внаслідок чого він в’яне і звисає донизу. Після цього жук згортає його в трубку, скручуючи у вигляді спіралі. Між кожним шаром листка (листків) відкладає по 1-2 яйця, в середньому 8-9 яєць в одну «сигару». Одна самка згортає 25-30 «сигар». Плодючість – 200-250 яєць. Відродившись через 7-10 діб, личинки впродовж 25-35 діб живляться частиною трубки, що підсихає, а після її падіння на землю – м’якушем, що розкладається. Завершивши розвиток, личинки переходять у ґрунт і заляльковуються в круглих колисочках. Жуки, що утворилися через 10-15 діб, залишаються в ґрунті до весни наступного року. За рік розвивається одна генерація. Окремі жуки виходять з ґрунту і живляться листям з кінця серпня до жовтня. Однак із настанням прохолодної погоди вони ховаються під опале листя та рослинні рештки, де й проводять зиму.

Заходи захисту

Осінній обробіток ґрунту. Культивація й перекопування ґрунту в міжряддях та навколо кущів під час масового заляльковування личинок. Збирання й спалювання згорнутих листкових трубок («сигар») до виходу з них личинок.