Хвороба виявляється повсюди, де вирощують жито. Перші ознаки з’являються у фазі молочної стиглості зерна. Уражені рослини дещо відстають у рості, колос у них сплющений, має інтенсивне синьо-зелене забарвлення. Лусочки колосків, як правило, розсунуті в результаті розвитку в зерні збудника хвороби. При роздавлюванні уражених зернівок у фазі молочної стиглості з них виділяється сіра рідина із запахом триметиламіну (запах гнилих оселедців), у зв’язку з чим іноді тверду сажку називають «смердючою». В уражених колосках замість зерна утворюються соруси збудників хвороби. Вони мають овальну форму, а на верхівці дещо загострені. У сорусах замість ендосперму розвивається темна маса спор із неприємним запахом. Маса сорусів значно менша, ніж здорового насіння у зв’язку з чим до початку повної воскової стиглості уражений колос залишається прямостоячим, тоді як здорові під масою налитого насіння нахиляються. Під час достигання рослин різниця у забарвленні уражених і здорових колосків поступово зменшується і повністю зникає у фазі воскової стиглості.

Умови розповсюдження та джерела інфекції

Основним джерелом інфекції є заспорене насіння. Тип інфекції - поверхневий. Проростки жита сприйнятливі до зараження протягом 1–8 днів після проростання зернівки, а потім вони стають стійкими проти інфекції. Додатковим джерелом інфекції можуть бути теліоспори збудника хвороби, які потрапили в грунт у випадку, коли жито сіють після жита в Лісостепу і на Поліссі. Основна ж маса теліоспор, які потрапили в грунт, під дією вологи і мікроорганізмів гине протягом 1–3 тижнів, проте окремі з них можуть зберігатися у грунті до двох років. Заспорення насіння жита теліоспорами патогена може відбуватися також від заспореної тари, сівалок та іншого інвентаря. Взимку збудник твердої сажки зберігається у вигляді грибниці в інфікованих живих рослинах жита озимого. Для жита ярого основним джерелом інфекції є заспорене насіння. Тип інфекції - поверхневий.

Шкідливість

Виявляється у вигляді відкритих недоборів урожаю в результаті утворення спорової маси замість зерна в колосі, так і прихованим недобором урожаю через зрідження посівів внаслідок відмирання уражених рослин. Приховані недобори урожаю зумовлюються тим, що маса надземної частини у рослин, які одужали від хвороб, часто зменшується на 30–40 %, відповідно розмір стебла і колоса на 15–20 % в порівнянні із неінфікованими рослинами; у колосі на 10–15 % формується менше зернин, зменшується маса 1000 зернин. Приховані недобори урожаю інколи удвоє-четверо перевершують відкриті недобори урожаю. За сильного ураження рослин недобір урожаю може становити 15–20 % і більше.

Заходи захисту

Сажка тверда (жито) (Головня твердая)

Поиск