Характер прояву хвороби залежить від збудника, але загальним є мацерація й обводнювання уражених частин рослин, які мають неприємний запах. Уражена тканина набуває бурого кольору, Іноді не відрізняється від здорової. Бактерія Pseudomonas hoici Kendr. уражує верхню частину стебла у вигляді розпливчастих плям кремового кольору з темно-фіолетовою облямівкою. Бактерія Erwinia dissalvens Burkh. Спочатку викликає в'янення і скручування окремих листків, а пізніше в'янення всієї рослини. Всередині верхньої частини стебла виявляється сіра слизиста гниль з неприємним запахом. Рослини відстають у рості, а листя їх набуває світлого забарвлення. На стеблах, обгортках качанів і листі (особливо біля основи стебла) з’являються коричневі, пізніше темніючі плями, які перетворюються у гниючу м’яку слизувату масу з неприємним запахом. Пізніше прогнила тканина зсихається, і залишаються лише судинні пучки. У місцях ураження стебло переламується. Захворювання звичайно виявляється у першій половині вегетації рослин (до досягнення рослинами висоти 60-70 см). Особливо сильно хвороба розвивається при надмірній вологості і температурі повітря 25-35°С.

Умови поширення

Виявляються скрізь, але частіше у південних районах країни. Поширенню ураження рослин збудниками гнилей сприяє пошкодження їх комахами і механічні пошкодження при догляді за посівами.

Джерела інфекції

Джерелами інфекції гнилей, як і багатьох інших хвороб, можуть бути неперегнилі рослинні рештки уражених рослин, а також зимуючі бур’яни, які уражуються збудниками гнилей. Деякі збудники можуть розповсюджуватись з насінням і викликати зниження його схожості. Встановлено прямий зв’язок між кількістю нематод у грунті і ступенем розвитку стеблової та кореневої гнилі.
Стеблові і кореневі гнилі викликають зрідження посівів, зумовлюють недобір урожаю й ускладнюють його механізоване збирання.

Заходи захисту

Оздоровлення насіння; боротьбу з хворобами в період вегетації рослин; вирощування непошкодженого, доброякісного врожаю і запобігання його втратам під час зберігання. Важливе значення мають агротехнічні заходи, спрямовані на відчутне зменшення резервацій інфекції і підвищення стійкості рослин проти хвороб. До них належать: дотримання правильних сівозмін, строків сівби тощо. Багато самозалилених ліній кукурудзи мають генетичну стійкість до стеблових і кореневих гнилей, що дає надію на виведення високопродуктивних гібридів підвищеної стійкості. Хімічні препарати: Вітавакс 200, Вітавакс 200 ФФ, Максим 025 FS, Максим FS, Максим XL 035 FS, Преміс 25, Роялфло, Флуосан.

Бактеріальна стеблова гниль (кукурудза) (Бактериальная стеблевая гниль)

Поиск