Зернові культури

Зернові культури — це основа сільськогосподарського виробництва. Зерно і продукти їх переробки мають різнобічне застосування: продовольче, кормове та технічне.  

Зернові культури за характером вирощування, морфологічними ознаками й біологічними особливостями поділяють на дві групи: 

• Хлібні злаки першої групи (пшениця, жито, тритікале, ячмінь, овес) холодостійкі й вологолюбні, мають озимі та ярі форми, швидко ростуть на початку вегетації, є рослинами довгого дня, зерно формують з поздовжньою борозенкою, яке проростає кількома корінцями. 
• Хлібні злаки другої групи (просовидні) – просо, сорго, кукурудза і рис. Це рослини короткого дня, вибагливі до тепла і світла, повільно ростуть на початку вегетації, зерно формують без борозенки, яке проростає одним корінцем. До цієї групи відносять гречку. 

Кожний рід за певними морфологічними та іншими ознаками (щільністю колоса або волоті, характером розвитку колосків у колосі, ламкістю стрижня колоса, будовою колоскових лусок тощо) поділяється на види (тверда і м'яка пшениця, посівний і піщаний овес і т. д.), а види — на підвиди (дворядний і багаторядний ячмінь, кремениста та зубовидна кукурудза) або географічні групи (північноросійське і західносибірське жито та ін.). 

Вид, підвид і група на підставі інших морфологічних ознак (за забарвленням лусок колосків, наявністю чи відсутністю на лусках опушення, забарвленням зерна і стрижня качана у кукурудзи, формою зерна та ін.) поділяються на різновиди, а різновиди — на сорти.

Хлібні злаки першої і другої груп належать до родини злакових і мають цілий ряд загальних біологічних властивостей. 

Коренева система їх має мичкувату форму, основна маса якої знаходиться в орному шарі ґрунту. 

Стебло злаків – соломина, розділена по довжині стебловими вузлами на міжвузля. У більшості хлібних злаків міжвузлів 5 – 15, а у високостеблових сортів кукурудзи – 17 -18 і більше. Соломина порожниста в кукурудзи, проса і сорго, виповнена пухкою серцевиною. Висота стебла в залежності від сорту та умов вирощування буває від 50 см до 2м, у кукурудзи і сорго – від 1,5м до 4. 

Листя у злаків лінійне. Біля кожного стеблового вузла розвивається по одному листку. У хлібних злаків на стеблі розвивається 6 – 7 листків. У сорго та кукурудзи їх може бути 12-30.

Суцвіття у хлібних злаків - колос (пшениця, жито, ячмінь, тритікале) або волоть (овес, просо, рис, сорго). У гречки суцвіття – китиця. Основною складовою частиною всіх суцвіть є просте суцвіття колосок, тобто колос складається з колосків, розміщених з обох сторін на виступах колосового стрижня.

Колосок має дві колоскові луски, між якими знаходиться квітка.  У пшениці і жита на кожному виступі по одному, а у ячменю – по 3 колоски. Колоски бувають одноквіткові (в ячменю, сорго, проса), двоквіткові (у кукурудзи, жита) та багатоквіткові (у пшениці, вівса).

Волоть складається з центральної осі і бічних розгалужень, які, в свою чергу, також розгалужуються. На кінцях розгалужень волоті розміщені одноквіткові й багатоквіткові колоски. Кожна квітка має дві квіткові луски – зовнішню, на якій у остистих форм розміщений остюк і внутрішню. Між квітковими лусками міститься маточка і тичинка.