Опустелювання

Опустелювання — один з проявів деградації земель, що полягає у виснаженні екосистем внаслідок діяльності людини (зменшення біомаси, продуктивності, видового різноманіття тощо).

Опустелювання проходить, переважно, в аридних зонах в результаті природних та антропогенних факторів, зокрема зведення лісів, випас худоби, нераціональне використання водних ресурсів тощо.

Фактична вологість грунтів пустель і степів зазвичай є нижчою від оптимуму, нижчою від коефіцієнту в'янення і часто знаходиться на рівні повітряної сухості. У пустелях і посушливих степах потенційне і фізичне випаровування залишає грунт без продуктивної вологи взагалі. Відповідно до цього продуктивність пасовищ і полів цих ландшафтів низька і часто нульова. 

До 40-45% поверхні земної суші не забезпечені регулярним атмосферним зволоженням і представлені пустелями і посушливими степами. Це результат постльодовикового процесу аридизації суші та зменшення атмосферних опадів до 200- 50 мм/рік. Однак до 10-15% поверхні суші піддаються опустелюванню в результаті помилкових дій людини. Знищення лісів і чагарників на паливо, на будівництво, при підсічному (вогняному) землеробстві різко зменшує надходження і запаси вологи в грунтах. Занадто висока чисельність поголів'я тварин (овець, великої рогатої худоби, верблюдів, коней) призводить до порушення дернини, переущільнення, безструктурності і кіркування поверхні грунтів. Щорічно у світі піддається опустелюванню 5-7 млн. га продуктивних земель.

Сьогодні існує достатня кількість ймовірних варіантів боротьби з опустелюванням, а саме: 

• оптимізація використання природних ресурсів; 
• оптимізація структури сільськогосподарських угідь;
• вдосконалення структури посівних площ;
• нормоване використання пасовищ;
• насадження лісів, лісосмуг;
• боротьба з ерозією ґрунтів;
• іригаційні процеси;
• поліпшення солонцевих ґрунтів тощо.