Мінімальна обробка ґрунту (Mini-till)

Мінімальний обробіток ґрунту (Mini-till) — це безплужна система обробітку ґрунту, яка складається тільки з мінімального, поверхневого обробітку ґрунту шляхом змішування лише верхніх його шарів. 

Mini-Till технологія передбачає:

• подрібнення рослинних залишків комбайнами одночасно із збиранням врожаю;
• лущення стерні відразу після збирання попередника на глибину 6-8 см;
• осінню обробку дисковими боронами на глибину 15-18 см;
• один раз в три роки глибоке розпушування грунту на глибину 35-40 см.

Завдяки неглибокому змішувальному обробітку ґрунту втрачається дуже мало ґрунтової вологи. Близько 30% пожнивних решток залишають на поверхні поля, щоб зменшити утворення кірки на ґрунтовій поверхні внаслідок дії водної і вітрової ерозії та активізувати життя ґрунту в його верхніх шарах. Пожнивні рештки добре змішуються, процес нітрифікації відбувається дуже швидко і якісно. За наявності на поверхні поля великої їхньої кількості (стебла кукурудзи) досягти якісного перемішування буде значно важче. 

Застосування технології мінімізує техніко-технологічний вплив на ґрунт під час його обробітку, що підвищує економічну ефективність й екологічність процесу вирощування сільськогосподарських культур за рахунок зниження погодно-кліматичного впливу, суттєвого зниження рівня витрат палива, добрив, засобів захисту рослин, скорочення використання сільськогосподарської техніки, зростання врожайності, оптимізації сівозмін, покращення стану природного середовища.

Переваги мінімального обробітку грунту:

• Зниження механічного впливу на ґрунт.
• Зростання рівня урожайності.
• Ресурсо- та енергозберігаюча ефективність технології.
• Збереження та покращення родючості.
• Зменшення водної та повітряної ерозії.
• Скорочення кількості основних агротехнічних прийомів.
• Мінералізація та гуміфікація ґрунту із поповненням поживних речовин.
• Підвищення інтенсивності використання засобів захисту рослин.

Недоліки мінімального обробітку грунту:

• Необхідність урахування особливостей та властивостей ґрунту – щільності, вмісту гумусу, рухомих форм поживних речовин.
• Суттєве збільшення засміченості посівів.
• Ущільнення та підкислення ґрунту.
• Погіршення фізичних властивостей та фітосанітарного стану ґрунту і посівів.
• Необхідність модернізації парку сільськогосподарської техніки.
• Потреби в інвестуванні.