Гетерозисний ефект

Гетерозис, 'гібридна сила' – це явище, за якого перше покоління гібридів, одержаних у результаті неспорідненого схрещування, має підвищену життєздатність і продуктивність порівняно з вихідними батьківськими формами. Поняття про гетерозис як прояв гібридної сили введено в науку американським генетиком Д. Г. Шеллом у 1914 році. Гетерозис у природі властивий всім організмам: тваринам, рослинам, мікороорганізмам. Він виник одночасно з утворенням диплоїдності і статевого розмноження. Розрізняють репродуктивний гетерозис (кращий розвиток органів розмноження, підвищення фертильності, більша урожайність плодів і насіння), соматичний гетерозис(більший розвиток вегетативних частин) і адаптивний гетерозис (підвищення життєвої стійкості гібридів). Ефект гетерозису не завжди корисний біологічно для самого організму.

Основними причинами гетерозису є такі: а) пригнічення шкідливої дії рецесивних генів у гетерозигот; б) поєднання в генотипі сприятливих алельних домінантних генів обох батьків.

У наступних поколіннях гетерозис, зазвичай, згасає, тому існують певні способи закріплення гетерозису:

• у рослинництві – вегетативне розмноження, метод поліплоїдізації;
• у тваринництві – партеногенез, поперемінне схрещування гібридів з однією і другою вихідними формами.

Гетерозис використовується в селекції тварин (прискорює ріст і статеве дозрівання, поліпшує якість м'яса, молока) і в селекції рослин (виведені гетерозисні сорти кукурудзи, овочевих культур з підвищеною продуктивністю).