Тiло безкрилих самок довжиною вiд 1,25 до 2,1 мм, овальної форми. Забарвлення дуже мiнливе - зелене з жовтим вiдтiнком, лимонно-жовте або темно-буре. Голова i груди зверху чорнi. Довжина вусикiв становить близько 3/4 довжини тiла, вони блiдо-жовтi, 6-члениковi: перший i другий членики бурi, останнiй - чорний. Ноги блiдо-жовтi, з чорними верхiвками стегон, гомiлками та лапками. Соковi трубочки чорнi. Хвостик пальцеподiбний.
Довжина тiла крилатої форми 1,2-1,9 мм. Вусики трохи коротшi за довжину тiла. Голова, груди i соковi трубочки матово чорнi.
Личинки першого вiку блiдо-зеленi з 4-члениковими вусиками i короткими соковими трубочками. Личинки другого вiку жовто-зеленi з 5-члениковими вусиками i в два рази довшими за ширину соковими трубочками. У личинок четвертого вiку соковi трубочки 6-члениковi.
Безкрила партеногенетична самка розміром 1,2 – 2 мм, яйцеподібна; має три кольорові форми — зелену, жовту і чорнозелену, сокові трубочки чорні; лоб прямий, вусики досягають 3/4 довжини тіла; ноги жовті. Крилата партеногенетична самка розміром 1,2 – 1,9 мм, голова і груди чорні, вусики коротші за тіло, але довші, ніж у партеногенетичної самки; трубочки і хвостик коротші, ніж у безкрилої. Личинка забарвлена світліше, зачатки крил у німф з’являються в другому личинковому віці.

Розвиток:

Розвиваються неповноциклічно, розмноження тільки партеногенетичне. Зимують безкрилі партеногенетичні самки і личинки на прикореневих частинах багаторічних рослин — подорожнику, грициків, молочаю тощо. Переносять морози до –10 °С. У теплицях, оранжереях і парниках може розмножуватись упродовж усієї зими. Заселення баштанних культур відбувається після вильоту крилатих розселювачок із місць зимівлі за температури повітря понад 12 °С. Безкрила самка відроджує 40 – 60, крилата — 30 – 40 личинок. Розвиток однієї генерації від личинок до імаго триває 9 – 12 діб. Найінтенсивніше він відбувається за помірної температури й вологості. За сезон може розвинутись 9 – 15 поколінь.

Пошкоджують:

Поліфаг.Небезпечний масовий шкiдник багатьох баштанних культур (огiркiв, динь, гарбузiв, кавунiв), а також помiдорiв, перцю, тютюну, квасолi та iн. Може пошкоджувати рiзноманiтнi рослини в умовах закритого грунту. Шкiдливiсть попелицi зумовлена тим, що вона дуже швидко розмножується i протягом вегетацiйного перiоду може дати вiд 14 до 20 поколiнь. Оптимальна температура для розмноження в межах 16-22 град. Попелиця багатоїдна, може живитися соком майже 50 видiв культурних i бур'янових рослин. Навеснi попелицi заселяють рiзноманiтнi бур'яни (рижiй, щавель, мальву, подорожник та iн.), з яких наприкiнцi весни крилатi засновницi мiгрують на баштаннi, технiчнi та iншi культурнi рослини. Заподiювана попелицями шкода буває значною i рiзноманiтною: пошкоджене листя прив'ядає, стає зморшкуватим, бурiє, а при тривалому живленнi попелиць засихає й опадає. Дуже пошкодженi молодi рослини гинуть.

Переносники хвороб:

Крім того, тля баштанних, попелиця є переносником серйозної овочевої хвороби - мозаїки. Мозаїка є вірусним огірковим захворюванням.

Природні вороги:

Чисельність попелиць обмежують багато хижих комах. Імаго і личинками попелиць активно живляться сонечка, золотоочки, хижа галиця — Aphidoletes aphidimyza Rd., хижі клопи — Nabis ferus L., Orius niger Wolff., личинки мухсирфід — Paragus tibialis Fln., Sphaerophoria menthastri L., Isehiodon stutellaris Fabr., Scaeva albomaculata Mcg. Попелицю заражають ендопаразити з родини афідіїд — Aphidius matricariae Hal., Diaeretiella rapae M. lnt., з родини афілінід — Aphelinus asychis Wlk., A. varipes Frst та ін.

Попелиця баштанна (Бахчевая тля)

Поиск