Червиця в’їдлива (Древесница въедливая)

Поширення

Трапляється повсюдно. Особливо шкодочинна в степовій зоні та в Криму.

Шкідливість

Пошкоджує різні листяні дерева, особливо ясен та ільмові, а також усі плодові породи, віддаючи перевагу яблуні.

Зовнішній вигляд

Метелики великих розмірів. Самець з розмахом крил до 50 мм, самка — 60 – 65 мм. Передні й задні крила білі з розкиданими по них синюватими овальними плямами; на спинному боці грудей шість великих темносиніх плям; черевце товсте, темносинє з білими поперечними смугами; у самки закінчується невеликим яйцекладом; ноги синюваточорні; вусики самки з білуватим пушком; у самця половина вусиків периста. Яйце розміром 1,2 мм, видовженоовальне, жовте. Гусениця — до 60 мм, біла з жовтуватим або рожевуватим відтінком, з чорними горбками, вкритими короткими волосками; голова, потиличний і анальний щитки темнобурі. Лялечка завдовжки до 30 мм, циліндрична, темнобура, з рогоподібним відростком між очима; кінець черевця з 10 зубчиками.

Розвиток

Зимують гусениці першого і другого років життя в ходах, проточених у деревині. Після повторної зимівлі, починаючи з другої половини травня, гусениці розширюють вихідний отвір і роблять вертикальний хід, в якому заляльковуються. Масове заляльковування відбувається у червні — липні. Лялечка розвивається 14 – 18 діб. Перед виходом метелика лялечка висувається з отвору назовні. Літ починається наприкінці червня — на початку липня і триває до кінця серпня. Метелики активні у вечірні й нічні години. Самка малорухлива, самці активніші. Запліднена самка відкладає яйця групами (по 20 – 150) на бруньки, пагони, під кору всихаючих гілок, у старі ходи гусениць, просто на ґрунт. Плодючість — до 2000 яєць. Відроджені через 9 – 12 діб гусениці розповзаються по дереву, часто повисають на павутинках і вітром розносяться на значні відстані. В цей період відмічається масова їх загибель, особливо у вітряну погоду. Потрапивши в крону дерев, гусениці вгризаються в черешки листя і молоді пагони, де проточують поздовжні ходи. Вони часто міняють місце свого живлення і поступово, в міру росту переходять із тонких у товщі гілки. До осені кожна гусениця проточує 3 – 4 ходи. Після першої зимівлі, з квітня і до осені, гусениці вгризаються в деревину стовбура, скелетних гілок і проточують одиночний поздовжній хід, спрямований угору. Линяють сім разів. Заселені дерева легко визначити за скупченням екскрементів на ґрунті та за кінцевими пагонами, які в’януть і всихають. Ходи, пророблені гусеницями в черешках листків і пагонах, спричинюють їх усихання. Пошкоджені гілки часто обламуються, врожай знижується, в разі значних пошкоджень дерева засихають. У прохолодну й вологу погоду частина гусениць гине від грибних і бактеріальних хвороб. Гусениці гинуть також від ендопаразитів. Їх особливо активно заражають браконід Apanteles laevigatus Ratz., іхневмонід Elasmus ciopkaloi S. Novicky і мухитахіни — Winthemia cruentata Rd., W. venusta Mg.

Заходи захисту

В садозахисних і вітроломних смугах не слід висаджувати ясен та ільмові породи. У серпні — вересні зрізати й спалювати пагони, які в’януть і всихають. Корчування і спалювання загиблих дерев. При слабкому заселенні саду шкідником (до 10 % дерев) потрібно знищити гусениць другого року життя в стовбурах і гілках впорскуванням у ходи інсектициду за допомогою тонкого наконечника, приставленого замість розпилювача до ранцевого обприскувача, або гумової груші. Найефективнішою є обробка дерев інсектицидами в період масового відродження гусениць. Обприскування інсегаром, з.п., 0,6 кг/га, матчем, к.е., 1 л/га, римоном, к.е., 0,6 л/га,  додавати ніссоран, з.п., 0,3-0,6 кг/га  проти кліщів  та чемпіону, з.п., 1,5-2 кг/га, дитану М-45, 2-3 кг/га проти парші  та тіовіт Джет, в.г., 5-8 кг/га, імпакт, к.с., 0,1-0,15 кг/га проти борошнистої роси.